Березень в українській культурі завжди особливий. У ці дні ми знову відкриваємо для себе Шевченка — поета, чиє слово стало духовною опорою нації, символом правди, гідності та незламності українського народу. Минуло понад два століття від дня народження Тараса Шевченка, але його слово не стало історією — воно є частиною сучасності. Кобзаря цитують на Майдані, читають у бліндажах, поширюють у соцмережах і переосмислюють у digital-проєктах. Шевченкове слово давно вийшло за межі літератури. Воно стало символом боротьби за свободу, людську гідність і право народу жити на своїй, Богом даній землі. У час, коли Україна знову відстоює незалежність у боротьбі з агресором, рядки Кобзаря набувають особливої сили.  Твори «Заповіт», «Кавказ», «І мертвим, і живим, і ненародженим…», «Розрита могила» звучать як заклик до єдності, мужності та незламності.

Шевченко вірив у силу свого народу й у те, що правда та свобода зрештою переможуть. Саме ця віра сьогодні відгукується в серцях молодого покоління. Його поезія не лише надихає на боротьбу, а й нагадує про цінності, без яких неможлива справжня перемога: людяність, честь, відповідальність перед Батьківщиною.

У час війни Шевченкове слово звучить особливо гостро. Для тих, хто переживає втрату, вимушену розлуку з рідною землею, тривогу за майбутнє, воно стає джерелом сили й підтримки. Поет, який за життя виступав проти будь-якої форми гноблення — соціального чи національного, — залишається моральним авторитетом і для сучасної України.

Шевченко — це місток між поколіннями. Його слово об’єднує тих, хто колись виборював свободу, і тих, хто захищає її сьогодні. Воно звучало на Майдані під час Революції Гідності, звучить і тепер — у час війни, коли українці вкотре доводять світові свою незламність.

Упродовж березня викладачі-філологи разом зі студентами вже традиційно проводять низку творчих та пізнавальних заходів, присвячених постаті Кобзаря. Серед них — літературні квести та змагання, традиційні декламації поезій Тараса Шевченка, виконання пісень на його слова у сучасних жанрах або створення власних музичних інтерпретацій.

Особливу увагу студентів цьогоріч привернула пропозиція спробувати свої сили в  проєкті  «Digital Тарас: нейромережі та дизайн», у межах якого студенти створювали цифрові ілюстрації до творів Шевченка та експериментували із візуалізацією його образів за допомогою штучного інтелекту. Також студенти працюють над записом  відеоесе — роздумами про те, як слово поета відгукується сьогодні, під час війни, та які його рядки стали особистими дороговказами.

Ще один напрям — «Шевченкове слово мовами світу», де студенти декламують поезії Кобзаря іноземними мовами, зокрема англійською та польською, відкриваючи творчість українського генія для ширшого культурного простору.