Юрій Гультай народився 4 березня 2000 року у селі Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області. Ріс цікавим допитливим хлопчиком.

Після закінчення школи у 2016 році вступив до Надвірнянського коледжу НТУ (нині ВСП «Надвірнянський фаховий коледж НТУ») на спеціальність «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів», який закінчив у 2020 році здобувши фах автомеханіка.

Мав гасло у соціальних мережах: «Це моє небо, це моя земля», яке і відображало його бажання захищати свою Батьківщину.

Родина полеглого згадує Юрія як сміливого, мужнього сина своєї Батьківщини. Він був тим, з ким не страшно йти на завдання. Ніколи б не залишив бойового товариша на полі бою, завжди хвилювався за всіх.

Юрій ніс службу розвідником-санітаром розвідувального відділення розвідувального взводу 4 аеромобільного батальйону військової частин А4355.

Особливими рисами його характеру були доброта і щирість. За час служби був у гарячих точках таких як Харків, Ізюм, Борова, Луганськ.

Свій останній бій Юрій приймав 9 вересня 2024 року, на Луганщині в населеному пункті Стельмахівка Сватівського району. Під час ворожого артилерійського обстрілу та скидів ВОГ з ворожих БпЛА Юрій загинув. Указом Президента України від 12 грудня 2024 року Юрій був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

На сайті Президента України триває збір підписів під петицією «Про присвоєння почесного звання Герой України з врученням ордену «Золота Зірка» (посмертно) вірному синові своєї батьківщини, хороброму воїну збройних сил України, моєму братові Гультаю Юрію Володимировичу».

Підтримати дану петицію можна тут

Йому назавжди залишається 24 роки.

ЙОГО ЖИТТЯ ЗАКРЕСЛИЛА ВІЙНА, ТА ПАМ'ЯТЬ НАША ЗБЕРЕЖЕ НАВІКИ!