Андрій Сенів народився 3 квітня 1997 р. у м. Надвірна, Івано-Франківської області у багатодітній сімї Наталії та Андрія Сенів, яка є прикладом для багатьох людей та родин.

Андрія зростали талановиті батьки-музиканти, які створювали своїм дітям осередок гармонії, творчості дарували глибокі емоції, які Андрій згадував та переповідав своїм побратимам. Для цієї родини музика є не просто захопленням, а способом життя, мовою спілкування, джерелом натхнення, способом подолати біль.

З дитинства Андрій був надзвичайно комунікабельним і мав багато друзів. Батьки зуміли привити йому не лише любов до музики (він майстерно грав на фортепіано), а й до культури, праці та краси. Андрій мав різносторонні захоплення: від кулінарії і до психології та медицини, був багатогранною особистістю. Будував плани на майбутнє, був відкритим до людей.

Фото із ФБ сторінки Наталії Сенів

Навчався у загальноосвітній школі №1, потім у військовому ліцеї. А з вересня 2012 року став студентом Надвірнянського коледжу НТУ (нині ВСП «Надвірнянський фаховий коледж НТУ»). Навчався за спеціальністю «Будівництво доріг та аеродромів».  Одногрупники з теплом згадують Андрія.

З Ростиславом Плитусом Андрій спочатку ходив до дитячого садка, потім був його однокласником, а пізніше вони разом навчалися в коледжі. «Андрій був тим хто завжди підтримає і прийде на допомогу коли ти його попросиш. Ніколи не відмовляв, навіть якщо мав інші справи. Це була людина на яку можна було покластися як на брата. Кожна думка, як слушна порада в будь-яких ситуаціях. Мудрий, розуміючий, мужній і позитивний, він назавжди в наших серцях», - згадує Ростислав.

Викладач коледжу Мар'яна Кузьмич добре пам’ятає Андрійка і розповідає: «Андрій був добрий, щирий, привітний, талановитий а ще працьовитий і дуже відповідальний. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від болісної втрати, та нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам'яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто його знав, любив та шанував. Щиро сумуємо і схиляємо голови у скорботі».

Навчаючись в коледжі, Андрій брав активну участь в художній самодіяльності. Жоден з концертів не обходився без його участі. І, навіть, вже перебуваючи на війні, він зняв для коледжу це відео

Коли Андрієві виповнився 21 рік, він вважав своїм обов’язком пройти військову строкову службу. Андрія завжди хвилювала доля України, він був учасником антитерористичної операції на Донбасі. Це була його особиста відповідь на збройне захоплення росією територій України і він вважав своїм обов’язком продовжувати боротьбу за незалежність після повномасштабного вторгнення.

Батьки говорять про нього як про людину-борця, справжнього воїна! Батьки пишаються свідомим вибором сина Андрія боронити свою землю. Побратими Андрія захоплювались його і фізичною витривалістю і духовною; багато хто з них завдячує Андрію життям…

На ФБ-сторінці Руслана Сеніва, батька Андрія, є зворушливі слова: «Можливо це остання молитва сина... (вірю, що Андрій вже у Господа)» і відео Останньої молитви Андрія Сеніва

Загинув 16 жовтня 2022 року в результаті артилерійського обстрілу під час бойових дій з військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Яковлівка Донецької області На війні загинув прикарпатець Андрій Сенів

Андрій Сенів був похований 20 жовтня 2022 р. в м. Надвірна.

Пам’ять про Андрія Сеніва живе у добрих справах.

З ініціативи сестри Андрія Анастасії, волонтерам та всім добрим людям було зібрано кошти на Унікальний БТР «Бізон» (позивний Анрія), який був відправлений до побратимів Андрія Сеніва https://www.facebook.com/reel/1855771598164978

Також 29 лютого 2024 року нищити орків на передову відправився іменний дрон «Андрійко» 

Пам’ять про Андрія Сеніва живе у віршах

***
Моєму Ангелу …
Прийди до мене хмарою
Туманною. Ранковою
Очима темно-карими
Людьми невипадковими.
Приходь до мене порами
Від літа до весни.
І місяцем і зорями.
Прошу, прийди у сни.
Приходь, коли ти схочеш
Я відкладу всі клопоти
Я встану серед ночі
Ми посміємось шепотом
Приходь, коли я зморщуся
Мій вічно молодий
Зайди собі і вмощуйся
Я теж прийду. Зажди.
Анастасія Сенів

***
Якщо мені впаде така нагода
Піти наперекір усім природам.
І нормам всім біологічним -
Зустрітися з тобою в потойбіччі.
Я буду бігти швидко, як бізон.
Я буду бігти полем мінних зон
Я буду бігти по воді і вітру
Я буду, поки вистачить повітря.
Я піду, куди скажеш, хоч у пекло
Воно ітак он поряд, недалеко.
Я в засвіти піду, межи зірками
Туди, де Аве благодатна між жінками.
Де грішник сподівається на віру
Де вівці звірям позичають шкіру.
Де б’ються заповіді на скрижалях.
Де зношені Мойсеєві сандалі.
Я бігтиму крізь час і простір
Крізь розквіт світовий і розстріл
Рубінами рябить вальгалла твоя
Така собі небебесна сотня, Троя.
Я вірю, тобі добре, вічний воїн.
Я знаю, ми ще будемо обоє.
Не рушу більше тобі вічний спокій.
Прости, я часом схильна до утопій.
Анастасія Сенів

***
І біль, і розпач тисячі сердець…
І звук трембіт, що розриває душу…
І розумію, що молитись мушу…
Та гнів наповнив серце по вінець…
О, Боже??? Де Ти??? Все ж в Твоїх руках!!!!
Ну подивися ж Ти на це подвір’я!!!!
Тут мали б грати весело музИки
Весільну польку, марша або вальс...
Натомість чути похоронний марш
І розпач рідних, що межує з божевіллям…
Вони ж бо мріяли про синове весілля!
Як він – високий, статний, молодий
До шлюбу поведе свою дівчИну…
Проте сьогодні, в цей осінній день,
Ми бачим на подвір’ї...домовину…
Так, він – Герой, який віддав за нас
Все найдорожче, що лиш міг віддати…
Але… як мають пережити бабці й мати
Те, що не він їх, а вони свого Андрійка…
Сьогодні мусять в сиру землю поховати???
Я ненавиджу… Господи, прости!!!
Ту нечисть, що прийшла нас убивати…
Я проклинаю… Божечку, пробач!!!
Так проклинає кожна українська мати…
А всюди квіти…квіти…і вінки…
І плач трембіт…і люди на колінах…
Надвірна плаче… Плаче Україна…
Господи, прийми же навікИ
У царство своє сина України…
Олександра Плитус

Пам’ять про Андрія Сеніва живе у музиці