Ці імена закреслила війна, та пам'ять наша збереже навіки!
АНДРІЙ ХУДАК
(позивний «Дук»)
10.10.1988 - 19.03.2024
Молодший сержант, загинув у Запорізькій області.
Випускник коледжу 2007 року
Почесний нагрудний знак 102 окремої бригади «За бойову звитягу» (2003 рік)
Відзнака Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласної ради знак «За бойову звитягу» (2003 рік)
Андрій Худак народився 10 жовтня 1988 року в селі Зелена Надвірнянського району.
Після закінчення Зеленської загальноосвітньої школи в 2005 році вступив до Надвірнянського коледжу Національного транспортного університету (нині ВСП «Надвірнянський фаховий коледж НТУ») за спеціальністю «Економіка підприємства». Андрій був дуже старанним студентом, дуже спокійним, врівноваженим, ввічливим. Саме таким його запам’ятали викладачі коледжу.
Закінчив коледж у 2007 році.
З 2007 по 2011 рік проходив службу в Збройних Силах України за контрактом. Працював в ПБС, пізніше в Надвірнянському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. «Андрій Богданович був прикладом та опорою для всієї своєї родини. Чесний, впевнений, добрий, життєрадісний - таким ми всі його запам’ятаємо», говорили про бійця працівники комбінату.
«Андрій був наймолодший у родині, мав двох старших братів. Змалку захоплювався футболом і часто вільний час проводив на стадіоні. Допомагав батькам у господарстві. Закінчив Надвірнянський фаховий коледж Національного транспортного університету, де здобув спеціальність «економіка підприємства», — розповідає дружина захисника Марія Худак кореспондентам «Експрес». — Отримавши диплом, пішов до армії. Після демобілізації працював сторожем у Надвірнянському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, а згодом влаштувався на фірму, яка займалася ремонтом доріг».
Він був дуже відповідальним. Завжди казав: «Хто, як не ми, повинні захищати нашу рідну землю!».
З першого дня повномасштабного вторгнення він став на захист країни у складі 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Із честю та гідністю разом із побратимами боронив цілісність нашої України на Запорізькому напрямку, а сааме в м. Гуляйполе.
«Коханий воював на Запорізькому напрямку. Там було пекло. Але він ніколи не скаржився. Вірив, що все буде добре і ми неодмінно переможемо, хоч би як важко було, - каже Марія, дружина Андрія. - Вранці 19 березня 2024 року ми ще спілкувалися з чоловіком. Незадовго до цього я йому відправила передачу, в яку поклала кілька шоколадок. Андрій обіцяв, що посмакує ними пізніше. А ще сказав, що з побратимами повинні евакуювати бойові машини. Пізніше мені розповіли, що під час виконання цього завдання стався приліт ворожої ракети. Разом із коханим тоді загинули ще двоє військовослужбовців з Пасічнянської громади - Василь Садрук та Ігор Дутчак. Всі троє вони були найкращими друзями».
23 березня 2024 року Пасічнянська громада живим коридором зі схиленими головами, запаленими лампадками під звуки тужливої пісні-реквієму «Пливе кача по Тисині» зустріла кортеж із тілами трьох Лицарів Світла, трьох бойових побратимів – Василя Садрука, Ігоря Дутчака і Андрія Худака (бойові псевда «Берет», «Махно», «Дук»). Загинули, захищаючи Україну
Андрій із честю та гідністю разом із побратимами боронив цілісність нашої держави та виконав свій обов’язок громадянина України, поклавши життя заради того, щоб всі ми мали майбутнє у мирній та незалежній Україні.
У 2023 році нагороджений почесним нагрудним знаком командиром 102 окремої бригади «За бойову звитягу», Відзнакою Івано-Франківської обласної держаної адміністрації та обласної ради знаком «За бойову звитягу».
01 квітня 2024 року на сайті Президента України було розміщено петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) Худаку Андрію Богдановичу, яка набрала понад 25 тися голосів.
Вдома у 36-річного бійця залишилися мати, батько, брати, дружина і діти.
ЙОГО ЖИТТЯ ЗАКРЕСЛИЛА ВІЙНА, ТА ПАМ'ЯТЬ НАША ЗБЕРЕЖЕ НАВІКИ!